Край любимый, сердцу снятся
Скирды солнца в водах лонных.
Я хотел бы затеряться
В зеленях твоих стозвонных.
Всё встречаю, всё приемлю.
Рад и счастлив душу вынуть.
Я пришёл на эту землю,
Чтоб скорей её покинуть.
Сергей Есенин
Душа поезії
Тільки поезія може розповісти про таємниці наших мрій, розрадити, посумувати, повеселитися разом з вами.
Мамо, відведи мене в дитинство;
У далекі сонячні світи…
Одягни серпанкове намисто
І мою дорогу освіти…
Мамо, як мені буває важко
Втомленими віхами брести…
Кароока ніжна моя пташко,
Ти мене в душі перехрести…
Мамо, розжени мої страждання;
Біль тупий приборкай у грудях…
Осіни мої уподобання
Й підкажи до Щастя вірний шлях…
Одягни серпанкове намисто
Й заверни у зоряні світи.
Мамо, відведи мене в дитинство;
Стежку молитвами освяти…
Автор: Юрій Цюрик
"Новорічне побажання"
Здоров'я, сили і любові,
Спасіння радості у Бозі
Бажаю я родині кожній.
Щоб цей Новий, який іде,
Най згоду й мир нам принесе,
Щоб ми жили у нім як краще,
Усе було в достатку й в щасті,
Не знали кривди і напасти,
І щоб долали негаразди,
В Новому році, що прийде,
Зробили крок, але вперед.
Ми можемо тільки побажати,
Щоб всі бажання і наші мрії
Були для нас не тільки мрії,
А сповнились в житті на ділі.
Багато слів, які лунають,
Про світле нам вони звіщають,
Добра і благ усім бажають.
Я хочу тільки одне просити,
Щоб хліба було всім в достатку,
Не було війн, а тільки мир,
В Новому році щастя всім!
© Віталій Пиріг
Отговорила роща золотая
Березовым, веселым языком,
И журавли, печально пролетая,
Уж не жалеют больше ни о ком.
Кого жалеть? Ведь каждый в мире странник —
Пройдет, зайдет и вновь оставит дом.
О всех ушедших грезит коноплянник
С широким месяцем над голубым прудом.
Стою один среди равнины голой,
А журавлей относит ветер в даль,
Я полон дум о юности веселой,
Но ничего в прошедшем мне не жаль.
Не жаль мне лет, растраченных напрасно,
Не жаль души сиреневую цветь.
В саду горит костер рябины красной,
Но никого не может он согреть.
Не обгорят рябиновые кисти,
От желтизны не пропадет трава.
Как дерево роняет тихо листья,
Так я роняю грустные слова.
И если время, ветром разметая,
Сгребет их все в один ненужный ком…
Скажите так… что роща золотая
Отговорила милым языком.
Сергей Есенин
Сергій Олександровчи Єсенін - один з найкращих російських поетів.
Народився у селі Костянтинові Рязанської області 3 жовтня 1895 року
у селянській родині.
Перші вірші Єсеніна були опубліковані в 1914 році
Де б не був, в якім краю -
Маю доленьку свою.
Солов'їв плекав для неї
В молодім гаю.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду
Через гори навмання.
Чорні вуса підкручу,
Буйний вітер приручу,
Через гори, через доли
Вільним птахом полечу.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду
Через гори навмання.
ВИХРУЩ Володимир Павлович (псевдонім— Володимир Українець; 4.III 1934, с. Августівка, тепер Козівського р-ну Тернопільської обл.) —поет.
Закінчив 1959 Одеський кредитно-економічний ін-ститут, кандидат економічних наук з 1969.
Автор збірок "Барви сонця" (1972), "Утверджую день" (1975), "Чебрець" (1977), "Веління серця" (1979), "Подих весни" (1980), "На крилах любові" (1984) та ін.
Провідні теми поезій Вихруща — будівництво нового життя на західноукр. землях, дружба народів, любов до рідної Вітчизни.
Значне місце у творчості Володимира Вихруща посідає інтимна лірика. Багато його віршів покладено на музику (увійшли до збірки "Пісні барвінкового краю", 1984).
Ряд творів перекладено російською і болгарською мовами.